Коти. Люди. Війни

Мабуть одна з моїх найулюбленіших новел цього джему. Тут і коти, і теорії заговору і напрочуд цікавий інтерфейс. Мальовка приємна, музика теж. (Далі спойлери!) З самого початку рутила за Ніч, рада що вона виявилася правою.  

Дякую вам за гру!

Що ж, тепер доведеться розробляти протоколи для взаємодії з котиками. А тим часом, у світі геймінгу з'явилася справжня перлина, яка видозмінює враження про ігри, що побудовані на відносинах між котами та людьми. Гра «Коти. Люди. Війни» – це справжній витвір мистецтва, який поєднує в собі неймовірно глибокий задум сценаристів, бурлеск емоцій та філософські підтексти. З перших миттєвостей гри, стає зрозумілим, що Ви приймаєте на себе роль головного героя, щасливого (чи не дуже) трудоголіка, власника двох котів, що мають прізвиська «Пушок» та «Дряпка». А далі… перед Вами простилається вже відомий універсум, що охоплений певною таємницею, але знайомитися з нею Вам доведеться вже в складі своїх «пухнастих друзів». Гра розкриває перед Вами неймовірний світ котів, де Вам доведеться навчитися бути котом, досліджувати знайомі об’єкти та явища наново, вивчати певні звички, взаємодіяти з іншими персонажами, кожен з яких має свою унікальну філософію та, звісно, бути уважним до деталей, бо як же без цього. Персонажі гри є справжніми джерелами мудрості. Їх філософія про правду та пропаганду, віру та сумніви, пробуджує глибокі міркування про природу інформації та бачення світу. Але гра вражає не лише глибиною сюжету, а й геймплеєм. Інтерактивні сцени, варіативність розвитку і вибору надають Вам можливість стати архітектором сюжету, на півставки, але все ж 😊. А досягнення-фони роблять гру ще більш захопливою, підштовхуючи до нових відкриттів, звісно, якщо Ви їх всі ще не отримали. А візуальна складова... Це справжня ода пухнастості та елегантності. Коти мають свої характери та харизму, атмосфера навколишнього світу захоплює, а музика та звуковий супровід налаштовують на незабутню подорож на лапках. На жаль, деякі моменти гри все ще потребують уваги, такі як: баги (перелічувати їх немає сенсу, так як розробники вже ведуть їх облік для усунення, дякуємо Вам за це. На додачу можу тільки сказати один неназваний, що фігурує в сцені після завершення взаємодії з «Хаосом». Горщичок реінкарнує зі світу мертвих, але не на довго ☹), локалізація головного меню, яка до кінця не переведена на українську мову, а «мова гри» взагалі фігурує, як «англійська», певна кількість одруківок (ще б пак на такий величезний пласт роботи не знайшлось кілька дрібних помилок), але це все незначні недоліки, які не заважають насолоджуватися величезним потенціалом енциклопедії котячого світу – "Котів. Людей. Війн". Хоч це й баг, але вважаю доцільним висловити своє бачення з цього приводу. Відсутність позитивної кінцівки з співіснуванням є геніальною. Бо навіть за своїм формулюванням «знайти» виглядає досить розпливчасто, особливо у порівнянні зі словами доконаної форми «розповісти» чи то «пограбувати». Чи може існувати компроміс, де можна зберегти унікальність та цінності кожної зі сторін (особливо з таким бекграундом, якщо відносини будується на довірі), при цьому відмовляючись від насильства та поневіряння? В цьому варіанті можна побачити відбиток глибокої моральної дилеми – Чи існує альтернатива конфлікту, чи ми обов'язково повинні занурюватися в нього до кінця? Фінальний вибір, який мав би показати можливість знайти баланс та вирішити конфлікт, виявляється непростим завданням – це мова про позицію фаталіста, який вірить у неминучість подій та їх визначеність заздалегідь. Адже реально здійснити такий ідеальний варіант, який би задовольнив усіх – практично неможливо (хоч щось подібне і відображене у першому фіналі). Це натякає на те, що деякі ситуації можуть залишатися невирішеними, а певні компроміси – лише ілюзії, покликані заспокоїти наші думки та страхи, що також частково простежується в філософії «Хаоса» або ж, рано чи пізно призведуть до філософії «Груздя». Чи існує дійсно ідеальне рішення, яке б задовольнило всіх, чи ж це всього лише уявлення, створене нашою спрагою до гармонії та вирішення всіх проблем? Чи все ж ми повинні обрати певну сторону? Чи діяти згідно власних гедоністичних та інколи анархічних побажань? Вирішувати тільки Вам… Чи може Вашим пухнастим «хазяйовам», хі-хі. Моє «Мра-мммау» команді розробників 😉 Бажаю Вам та Вашим проєктам подальшого розвитку та популяризації.

"Дивися, як кіт мурчить."

"Це він нас гіпнотизує. Нам же сказали, що він цей... ролліні?"

"Зі шпинатом і сиром?"

(з розмови вдома після проходження гри)

Зазвичай, коли на джемі фігурує гра про котиків, то я очікую чогось більш милого чи простого, але кожного разу оце жорстоко помиляюся. Ця новела точно стрибнула в мої фаворити, бо ну що поробиш, люблю я філософічні роздуми про те що реально у цьому світі і духовно-інопланетські теорії змови. І котиків, звичайно. Та і в цілому читати гарні історії у гарній обгортці.

Візуал прямо приємний - особливо подобаються фони разом з цікавою ідеєю щодо "спостерігання за світом котячими очима". Спочатку дивилася з подивом на спрайти котиків, мов чого вони оце так стоять, але як гра почала прогресувати з сюжетом, стало зрозуміло. З точки зору юі все круто - хіба що з технічного боку чомусь спочатку неможливо було проклацувати репліки без включення автопрочитки (але потім воно само по собі пройшло). 

Якщо казати за текст, то окрім періодичних русизмів, він був дуже крутим - я завжди поважаю, коли велику кількість експозиції оформлюють так, що вона не грузить написані розмови. Всі котики мають свої характери, свій погляд на світ, і навіть свій стиль розмови, і дуже круто, що кожному було приділено достатньо уваги. Епізод, де - спойлер? Далі можуть бути, стережіться! - гг звикає до своєї нової форми, був неймовірно круто написано, на секунду виникло абсурдне відчуття, що автор мав такий досвід. Стільки років мала кота, і тільки з проходженням цієї гри зрозуміла, як оце вони ходять.  А ще окрема подяка за те, що сюжет не переріс у "це все був просто сон", бо дуже за таке хвилювалася. 

Ну і фраза "за сході тільки війна" була несподіваною, але страшно влучною.

P.S. (спойлерний!!) День - брехло. А я ж йому повірила і до останнього думала, що він тут коректну теорію мені розповідає. Кляті коти-монархісти.

P.P.S. Жора/Хаос - найкращий персонаж цього джему. 

https://www.facebook.com/dennis.kozloff/posts/pfbid0ZA4qJGmr43jBtw3kkwRDihigwo6K...

Ось мій пост у фейсбуці навіть